Лагідна муштра однієї бабусі

Особисто мені слово «муштра» не віщує нічого хорошого. Звичайно, головна героїня книжечки – онука бабусі Тетяни не ходила «по струнці», її навіть ніхто не сварив! Виявляється бабуся просто навчала онуку гарно розмовляти українською мовою. Але ж назва створює настрій… Коли я поцікавилася в пані Оксани, як з’явився незвичний заголовок, почула таку відповідь: «Я довго не думала над назвою, бо усі мої рідні постійно жартують: «Ти Марійку муштруєш», крім того назва побудована на контрасті, слово «бабуся» тепле, а «муштра» - різке». Не знаю- не знаю! Хоча, може, у мене занадто яскраві враження від книжки П. Санаєва «Похороните меня за плинтусом», де теж є бабуся, якій особисто я не хотіла б потрапити до рук… 
Та попри усі мої побоювання, книжечка мені сподобалася. Насамперед мене підкупив щирий і безпосередній гумор. Як зізналась сама авторка, у головної героїні твору є реальний прототип – онучка Оксани Думанської. Письменниця перенесла на сторінки видання свій досвід спілкування із маленькою дівчинкою, яку вона намагається навчити усього, що знає та вміє сама. «Я й справді муштрую дівчинку – виправляю київську говірку. Одного разу вона мені сказала, планета Меркурій наполовину «жарена», а наполовину льодяна». Думаю, малечі «Бабусина муштра» сподобається, з власного досвіду знаю, що діти люблять читати про повсякденне життя ровесників, про стосунки в сім’ї, про героїв, які дуже схожі на них. А ще, здається мені, ця книжечка сподобається бабусям, може після прочитання вони знатимуть, як відповідати на сотні питань маленьких чомучок. Але треба визнати, що книжка могла б мати набагато більше читачів, якби була гідно оформлена. Прикро, але вартісний текст, назаїжджений сюжет, неповторний дитячий гумор (щонайцінніше – реальний!) «вбрані» у доволі невиразну й незграбну обкладинку, при чому одразу й не зрозуміло – чи це стиль ілюстратора, чи вади поліграфічного виробництва…