Нескінченна книжка про нескінченну історію

Про нескінченну книжку я, звичайно ж, перебільшила, усе має свій кінець, навіть томище на 560 сторінок. Нескінченною залишається лише Фантазія. Саме про це відомий дитячий роман Міхаеля Енде, що вийшов у серії «Дивовижні світи» («Видавництво Старого Лева»). А ще цей роман про те, що варто залишатися собою, не брехати, не зневажати друзів. У цієї книжки є ціла низка передумов успіху: вона видана одним з найкращих дитячих видавництв України, у 80-х роках уяву радянських дітей вразив однойменний фільм компанії Warner Brothers, це перше українське видання у перекладі відомого перекладача Юрка Прохаська, у видання чудова і дуже стильна обкладинка молодої художниці Надії Ваджипової. І навіть більше! Книжка приваблює з перших сторінок, «затягує», «засмоктує» і не відпускає… 
«Пристрастю Бастіана Букса були книжки. Той, хто ніколи не просиджував цілі пополудні над книжкою - з палаючими вухами і розкошланим волоссям, коли тільки те й робиш,що читаєш, читаєш, читаєш, забуваючи про світ навколо себе, не помічаючи ні голоду ні холоду; той, хто ніколи не читав під ковдрою - потай, при тьмяному світлі кишенькового ліхтарика, бо тато, мама чи ще хтось вимкнули світло з якнайкращими намірами, мовляв, уже час спати,бо завтра дуже рано вставати; той, хто ніколи не проливав крадькома ревних сліз, тому що закінчилася чудесна історія - і ось уже треба прощатися з персонажами, з якими спільно пережито стільки пригод, з героями, яких любиш і якими захоплюєшся, за яких непокоїшся, на яких покладаєш надії, без чийого товариства життя здається порожнім і безглуздим, - що ж, той, хто не знає про все це з власного досвіду, той, імовірно, так і не збагне,що діялося тієї миті з Бастіаном». Бастіан виявився такий самий «запійний» читач, як і я, проте вистарчило мене не надовго.
Я провела за читанням «Нескінченної історії» декілька захопливих вечорів, а потім мені стало нудно, дуже нудно… Я дізналася, чим все закінчилося лише завдяки дурнуватій звичці дочитувати до кінця… Розлогі описи, повторювані сюжети, ледь-ледь приховане моралізаторство, десь так в середині книжки історія втратила динамічність, перестала тримати в напрузі. Напевно, саме тому сучасні видавці обережно ставляться до видання дитячої класики. Я переконана, що підлітки, яким бракує якісно виданого фентезі, яким банально нема що читати, бо новинок видається дуже мало «проковтнуть» цю історію і скажуть «дякую». Та однак, більшість пересічних дітей, таких, що не є затятими фанатами читання потребують іншої літератури. Що й казати, добре це, чи погано, але в дитячій літературі на деякий час встановлена планка «Гаррі Поттера», і «збити» її, здається, спроможуться наші видавці не скоро. Але закон є закон: цікаву книжку діти зачитуватимуть до дірок.
В ситуації з «Нескінченною історією» ідеальним був би варіант випуску в світ двох видань: повної версії книги – для найвіданніших поціновувачів, і скороченого – для масового читача. Така практика є широко поширеною на заході, де потенційно успішні твори видаються в твердій і м’якій палітурці, в аудіо форматі, у вигляді повної і скороченої версії, в подарунковому форматі. У такому випадку «попадання в ціль» є набагато більш вірогідним. А поки у видавців хронічні фінансові проблеми, читачам доводиться читати «по-діагоналі».